Стрічка розкаже нам про те, як шкільний учитель Райланд Грейс (Раян Ґослінг) прокидається на космічному кораблі за світлові роки від Землі без жодної згадки про себе чи свою місію. Пам’ять повертається, і з нею усвідомлення: він останній шанс людства зупинити згасання Сонця. Його зброя — наука, кмітливість і… несподіваний союзник, який змінить усе.
Англомовне видання Project Hail Mary побачило світ 4 травня 2021 року. Невдовзі після цього, 19 серпня 2021 року, видавництво «Букрі» анонсувало українське видання та одразу відкрило передзамовлення. Реліз планували на зиму 2021 року. Проте видавництво припинило існування, так і не видавши книгу.
Незадовго після заснування, влітку 2023 року, у «Видавництві 333» підтвердили, що книга вийде саме тут і команда активно працює над проєктом. Наприкінці 2025 року у видавництві повідомили, що робота триває попри всі затримки та об’єктивні причини відтермінування релізу — постійні обстріли, блекаути, приєднання частини команди молодого видавництва до лав ЗСУ та інших форсмажорів, спричинених російсько-українською війною.
Над українським перекладом працювало троє перекладачів. Як повідомляє редакція, найскладнішим і водночас найцікавішим було розбиратися у наукових аспектах (хоч деякі факти доволі прикладні та актуальні для українців, наприклад, щодо «прання» одягу морозом), знайти відповідний стиль, що балансує між авантюрністю, занудством та щирістю головного героя, який і є оповідачем, зуміти передати мовні нюанси, залишаючись вірними оригіналу, а там, де це необхідно, вдаючись до адаптацій.
Реліз українського видання книги «Проєкт "Аве Марія"» практично збігається із датою світової прем’єри в кіно. Фільм вийде у прокат 19 березня 2026 року. Головну роль у фільмі грає Раян Ґослінґ, про що було відомо ще з 2021 року. Офіційним дистриб’ютором стрічки в Україні є компанія B&H Film Distribution.
Якщо зазвичай чимало читачів спершу читає книгу, а потім дивиться фільм, тут випадає нагода зробити все навпаки. Номінований на премію «Оскар» сценарист Дрю Ґоддард уже мав досвід роботи з голосом Енді Віра під час створення «Марсіянина». Він добре розумів і привабливість, і складність такого матеріалу — задоволення від науки, точність процесу розв’язання задач і інтимність історії про героя, який буквально продумує свій шлях крізь катастрофу.
«Це історія про двох дуже різних істот із протилежних країв галактики, які за допомогою науки, навчання, емпатії та співчуття разом працюють, щоб врятувати Всесвіт», — каже Ґоддард.
На сторінках роману значна частина подій «Проєкту “Аве Марія”» відбувається всередині голови Грейса. Читач переживає повернення його пам’яті у вигляді фрагментів після коми. Книга існує в цьому внутрішньому монолозі, де відкриття описуються словами, а розрахунки героя розкладаються крок за кроком. Для прози це дуже ефективний прийом, але кіно не має такої розкоші. Тож постає питання: як драматизувати процес мислення? Як перетворити розв’язання задач на дію?
Відповідь — у точності та процесі.
«Одне з того, що ми зрозуміли під час роботи над “Марсіянином”, — нам не потрібно спрощувати науку, — каже Ґоддард. — Ми боялися, що доведеться робити її простішою для широкої аудиторії, але виявилося навпаки. Глядачам подобалося, що наука складна і вимоглива».
Для Лорда і Міллера відповіддю стало не спрощення, а втілення. Вони не хотіли зменшувати роль науки, а показати її в дії. Це означало перебудувати деякі фрагменти роману так, щоб ідеї виникали через дію, а не через пояснення. Фактично це стало вправою у найчистішій функції кіно — візуальному оповіданні. Якщо Грейс щось розгадує, глядач має бачити, як він це робить. Бачити, як він помиляється. Бачити, як він тестує. Відкриття повинно бути активним.
«У книзі події постійно перескакують у часі, — каже Лорд. — І мені це дуже подобається. Спочатку здається, що це стандартна структура флешбеків. Наче ми просто дивимося, як усе до цього дійшло. Але потім розумієш, що за цим стоїть значно складніший задум».
Ґоддард також розширив роль операційної системи корабля «Аве Марія» — Мері — зробивши її раннім співрозмовником Грейса. Це дало героєві когось, із ким можна сперечатися, когось, кому можна ставити запитання, ще до того, як у фільмі сформується головна взаємина.
«Але нам потрібно було бути обережними, — каже Ґоддард. — Ми розуміли, що можемо дати кораблю голос, але в подібних фільмах є спокуса занадто швидко стрибнути в далеке майбутнє. Нам хотілося, щоб усе відчувалося максимально близьким до сьогодення».
Найважливіше питання адаптації стосувалося Роккі — прибульця з іншого світу, який, як і Грейс, вирушив далеко від дому, щоб розгадати загадку сонячної інфекції, яка загрожує незліченним зорям у галактиці.
У книзі поява Роккі — справжній візуальний шок: від його гігантського космічного корабля до кам’янистого, майже павукоподібного вигляду. Коли між ним і Грейсом починається співпраця, їхня комунікація поступово формується через спільну математику й звуки. Поза межами самої місії значна частина радості історії походить із процесу взаємного розшифровування та чистої магії розуміння.
Це унікальна дружба — така, що будується насамперед на розв’язанні задач. Грейс і Роккі не починають із емоційної вразливості. Вони починають із математики.
«Це стає історією про те, як навчитися спілкуватися, як відчути емпатію та співчуття до чогось, що зовсім не схоже на тебе», — каже Міллер.
Переносячи роман на екран, Ґоддард зосередився не стільки на видовищі, скільки на драматичній дузі цієї дружби. Адже «Проєкт “Аве Марія”» — це історія трансформації. Спочатку Грейс — людина, яка уникає відповідальності. Але з часом, завдяки зв’язку з Роккі, він стає людиною, здатною на самопожертву.
«Головне — він повинен зрозуміти, що означає бути безкорисливим, — каже Ґоддард. — Ми хотіли показати цей процес».
Як уже згадував Лорд, історія розгортається у структурі флешбеків, які водночас відображають поступове прозріння Грейса. З кожним новим відкриттям він дізнається трохи більше про свою місію та події, що привели його до цієї ситуації. Серед них — і жінка, яка першою залучила його до цієї місії: загадкова і водночас надзвичайно впливова Єва Стратт. Зрештою команда обрала на цю роль номіновану на премію «Оскар» акторку Сандру Гюллер («Анатомія падіння», «Зона інтересу»).
«Я не міг уявити нікого іншого, окрім Сандри, — каже Ґослінг, який уперше познайомився з Гюллер під час нагородного сезону 2023 року. — Я постійно бачив її і думав, що було б мрією попрацювати разом. У ній є особливе тепло, навіть коли вона грає стриманих і суворих персонажів».
Гюллер каже, що хотіла зіграти Стратт — жінку, яка, схоже, має у своєму розпорядженні майже необмежені ресурси та імунітет від правил, — тому що раніше майже не грала людей із владою.
«Для мене це було абсолютно нове — персонажка, яка дуже добре виконує свою роботу, користується повагою всіх навколо, веде інших уперед, має терпіння, сміливість, гумор і серце, — каже Гюллер. — Мені хотілося створити таку енергію. І, звісно, я хотіла грати разом із Раяном. Це найкраще, що може бути».
Фото: пресслужба
